Сарожіні Найду (1879-1949), великий індоанглійський поет, науковець, борець за свободу, феміністка, політична активістка, оратор та адміністратор, була першою жінкою-президентом Індійського національного конгресу і першим губернатором штату Індії.
Сарожіні Чатопадхей чи Сароджіні Найду, як світ її знає, народилася 13 лютого 1879 року в сім'ї індуїстського бенгальського Брахміна. У дитинстві Сарожіні був дуже емоційний і сентиментальний. У неї була яскрава романтична риса в крові: "Мої предки тисячі років були любителями лісу та гірських печер, великими мрійниками, великими вченими, великими подвижниками." Усі ці якості проявляються в її романтичній ліриці, світ фантазії та алегоричного ідеалізму.
Лист Сарожіні до Артура Симонса, коли вона була підлітком, запрошуючи його до себе додому, розкриває своє пристрасне «Я приходьте і поділіться зі мною моїм вишуканим березневим ранком. для життя і кохання "Symons знайдений:" Її очі були як глибокі басейни, і ти, здається, провалюється через них у глибину нижче глибини ". Вона була маленькою і звикла одягатися в «чіпляючи шовк», і носила волосся розпущеним «прямо вниз по спині», говорила мало і «низьким голосом, як ніжна музика». Едмунд Госсе сказав про неї: "Вона була шістнадцятирічною дитиною, але була вже дивовижною з розумової зрілості, дивно добре прочитаною і далеко поза західною дитиною у всьому її знайомстві зі світом".
Ось добірка віршів про кохання із «Золотого порогу » Сарожіні Найду із вступом Артура Симонса (John Lane Company, Нью-Йорк, 1916): «Пісня про кохання поета», «Екстазі», «Осіння пісня», «Індіанець Пісня про кохання ", " Пісня про кохання з півночі "та" Пісня про кохання Раджпута ".
Любов-пісня поета
О південь, о любові, надійний і міцний,
Я тебе не потребую; шалені мрії - це моє пов'язувати
Світ на моє бажання, і затримайте вітер
Безголосний полонянин моєї завойовницької пісні.
Я тебе не потребую, я задоволений цим:
Зберігай тишу в душі, поза морями!
Але в запустілу годину опівночі, коли
Екстаз зоряної тиші спить
І душа моя голодує за твоїм голосом,
Любов, як магія диких мелодій,
Нехай душа твоя відповідає моїм через моря.
Екстаз
Прикрий мої очі, о любов моя!
Мої очі, що втомлюються від блаженства
Що стосується світла, яке є сильним і сильним
О, мовчи мої губи поцілунком,
Мої губи, які втомлюються від пісні!
Притули мою душу, о любов моя!
Душа моя низько зігнута від болю
І тягар кохання, як благодать
Квітки, побитої дощем:
О, захисти мою душу від твого обличчя!
Осіння пісня
Як радість на серці скорботи,
Захід сонця висить на хмарі;
Золота буря блискучих снопів,
З прекрасних і тендітних і пурхаючих листя,
Дикий вітер дме в хмару.
Приховай до голосу, який дзвонить
До мого серця голосом вітру:
Моє серце стомлене і сумне і самотнє,
Бо її мрії, як розпущене листя, пішли, І навіщо мені залишатися позаду?
Індійська пісня про кохання
Підніміть вуалі, що затемнюють ніжний місяць
твоєї слави і благодаті,
Не утримуй, о любові, від ночі
моєї туги від радості твого світлого обличчя,
Дай мені спис запашної кеори
охороняючи твої заплітані локони,
Або шовкова нитка з бахроми
що турбує сон твоїх мерехтливих перлів;
Дух зростає мою душу парфумами твоїх волосинок
і пісня капризу твоїх щиколоток,
Оживи мене, молюся, з чарівним нектаром
що живе в квітці твого поцілунку.
Вона
Як я поступлюсь на голос твого благання,
як я можу дати твою молитву,
Або подаруй тобі шовковисто-червоний шовковий китицю,
ароматний лист з мого волосся?
Або киньте в полум'ї бажання вашого серця завісу, що покриває моє обличчя,
Блудний закон віри мого батька на ворога
роду мого батька?
Твої родичі розбили наші священні вівтарі і забили наш священний кінь,
Ворожнеча старих вірувань і кров старих битв руйнують твій народ і мою.
Він
Які гріхи моєї раси, коханий,
що до тебе мої люди?
І які твої святині, і рідні, і рідні,
які мені боги твої?
Любов позбавляє не сварок і гірких глупот,
незнайомця, товариша чи родича,
Подібно до його вуха звучать храмові дзвони
і крик муезіна.
Бо Любов скасовує давнє неправильне
і перемогти древню лють,
Відкупіть своїми сльозами пам’ятне горе
що пережило минулий вік.
Пісня про кохання з півночі
Не кажи мені більше про свою любов, папееха *,
Чи пригадаєш ти моєму серцю, папееха,
Мрії про насолоду, які пропали,
Коли швидко на мій бік підійшли ноги мого коханого
З зірками сутінків і світанку?
Я бачу м'які крила хмар на річці,
І прикрасивши дощовими краплями сагайдак манго-листя,
І ніжні грона цвітуть на рівнині .....
Але яка у мене краса, папееха,
Краса цвітіння та зливи, папееха,
Це знову не приносить коханого?
Не кажи мені більше про свою любов, папееха,
Ти оживиш у моєму серці, папееха
Горе за радість, що минула?
Я чую яскравий павич у мерехтливих лісах
Крик до своєї парі на світанку;
Я чую повільне, трепетне хитання чорної колі,
І солодке в садах дзвонить і прохолодно
З пристрасних бульбуків і голубів….
Але яка їхня музика для мене, папееха
Пісні їхнього сміху і любові, папееха,
Мені, лишеній від кохання?
Пісня про кохання Раджпута
(Парвати біля її решітки)
О Любов! ти був базилік-вінок для шпагату
серед моїх сорочок,
Біжутерна застібка з блискучого золота, яка обв'язується моїм рукавом,
О Любов! ти була душа кеора, яка переслідує
мій шовковий одяг,
Яскрава, верміліонова китиця в поясах, які я плету;
О Любов! ти був запашним шанувальником
що лежить на моїй подушці,
Сандальна лютня або срібна лампа, що горить перед моєю святинею,
Навіщо мені боятися заздрісного світанку
що поширюється жорстоким сміхом,
Сумні вуаль розлуки між вашим обличчям і моїм?
Поспішайте, години диких бджіл, до садів сонця сідайте!
Літайте, день дикої папуги, до садів заходу!
Приходь, ніжна ніч, з твоєю милою,
заспокоює темряву,
І принеси мені мого Улюбленого до притулку моєї грудей!
(Амар Сінгх у сідлі)
О Любов! ти був яструбом з капюшоном на моїй руці
що тремтить,
Під час їзди його смуга комірів з блискучими дзвонами
О Любов! ти був тюрбаном-спреєм чи
плаваюча чапля-перо,
Сяючий, стрімкий, непереможений меч
що хитається біля мене;
О Любов! ти був щитом проти
стріли моїх людей
Амулет з нефриту проти небезпеки шляху,
Як повинні бити барабанні зорі
розділіть мене від вашого лона,
Або закінчення союзу опівночі закінчується днем?
Поспішайте, години диких оленів, до лугів заходу сонця!
Лети, дикий жеребець день, на пасовища заходу!
Приходь, тиха ніч, з тихою,
згода темряви,
І понесіть мене до аромату грудей мого Улюбленого!
