У буддизмі слово Tripitaka (санскрит для “трьох кошиків”; “Tipitaka” на Палі) - найдавніша колекція буддійських писань. Він містить тексти з найбільш сильною претензією на те, що це слова історичного Будди.
Тексти Трипітаки організовані у три основні розділи Віня-пітака, що містять правила спільного життя для ченців та монахинь; Сутра-пітака, збірка проповідей Будди та старших учнів; і Абхідхарма-пітака, яка містить тлумачення та аналіз буддійських концепцій. На Палі це « Віная-пітака», « Сутта-пітака» та « Абхідхамма» .
Витоки Трипітаки
Буддійські літописи говорять, що після смерті Будди (приблизно 4 століття до н. Е.) Його старші учні зустрілися на Першому буддійському соборі, щоб обговорити майбутнє сангхи - спільноти ченців і монахинь - і дхарми, в цьому випадку, Вчення Будди. Монах на ім’я Упалі нагадав правила Будди для ченців і монахинь на згадку, а двоюрідний брат і прислужник Будди Ананда декламував проповіді Будди. Асамблея прийняла ці декламації як точне вчення Будди, і вони стали відомими як Сутра-пітака і Віная.
Абхідхарма є третьою пітакою, або "кошиком", і, як кажуть, вона була додана під час Третьої ради буддистів, бл. 250 до н. Хоча Абхідхарма традиційно відноситься до історичного Будди, він, ймовірно, був складений щонайменше століття після його смерті невідомим автором.
Варіації Трипітаки
Спочатку ці тексти були збережені запам'ятовуванням та скандуванням, і коли буддизм поширився по Азії, з'явилося скандування рядків на кількох мовах. Однак у нас сьогодні є лише дві досить повні версії Tripitaka.
Каноном Палій став називатися Палій Тіпітака, що зберігається мовою Палі. Цей канон був зобов'язаний писати в 1 столітті до н.е. на Шрі-Ланці. Сьогодні Палійський канон є біблійним каноном для буддизму Теравади.
Напевно, було кілька санскритських скандуючих ліній, які сьогодні збереглися лише фрагментарно. Санскритський Трипітака, який ми сьогодні маємо, складається в основному з ранніх перекладів китайською мовою, і з цієї причини його називають китайською Трипітакою.
Санскритська / китайська версія сутра-пітаки також називається Агамасом . Існує дві санскритські версії «Віная», що називається Муласарвастівада Віная (слідує за тибетським буддизмом) і «Дхармагуптака Віная» (слід в інших школах буддизму Махаяни). Вони були названі на честь ранніх шкіл буддизму, в яких вони збереглися.
Китайська / санскритська версія Абхідхарми, яку ми маємо сьогодні, називається Сарвастивада Абхідхарма, після школи буддизму Сарвастивади, яка її зберегла.
Більш детально про Писання тибетського та маджінського буддизму див. китайський махаянський канон та тибетський канон.
Чи правдиві ці Писання оригінальній версії?
Чесна відповідь - ми не знаємо. Порівнюючи Палійський і Китайський трипітаки, виявляється багато розбіжностей. Деякі відповідні тексти принаймні дуже нагадують один одного, але деякі значно відрізняються. Палійський канон містить низку сутр, ніде більше. І ми не можемо знати, наскільки сьогоднішній Палійський канон відповідає версії, спочатку написаній більше двох тисяч років тому, яка була втрачена часом. Буддистські вчені витрачають багато часу, обговорюючи походження різних текстів.
Слід пам’ятати, що буддизм не є «виявленою» релігією, тобто його писання не вважаються розкритою мудрістю Бога. Буддисти не присягаються сприймати кожне слово як буквальну правду. Натомість ми покладаємось на власну проникливість та проникливість наших викладачів, щоб інтерпретувати ці ранні тексти.
